Парк у Тучині був закладений наприкінці 18 століття. У той час село вважалося дуже заможним: по річці Горинь плавали кораблі, а в самому Тучині була річкова пристань, звідки місцеві товари та вироби пливли до країн Західної Європи. Тучин та навколишні території часто передавали з рук у руки. Тишкевичі продали місцину Цетнерам, ті перепродали Потоцьким. Потоцькі продали землю Любомирським, а ті вже, у свою чергу, продали Тучин Валевським за 600 000 злотих.
Історія Тучинського парку
Воєвода з міста Сєрадз Міхал Валевський заклав тучинський парк у період між 1790 і 1798 роками. Площа парку складає приблизно 5 гектарів. Тут ростуть дуб, модрина, клен звичайний, граб, тополя, ясен та ялина. На території парку дуже багато трав'янистих рослин, деякі з них мають лікарські властивості. За проектом архітектора Фалендина Мерка у парку збудували палац. Наполеон Орда у своїх картинах змалював цю будівлю. На жаль, зараз оглянути її не можна, адже головне приміщення згоріло у 1850 році. А що вціліло, місцеві жителі розібрали. Від палацу не лишилося й каменя на камені, а парк і нині лишається улюбленим місцем відпочинку тучинців.
Парк розкинувся у центральній частині Тучина. Недалеко знаходяться церква Параскеви П'ятниці та пам'ятник Тарасові Шевченку.
Село Тучин відомо мандрівникам тим, що в центрі цього села, недалеко від траси, знаходиться костел Святої Трійці і Святого Архангела Михаїла. Історія Троїцького костелу У міру того, як село росло, шляхтичами Семашко було прийнято рішення заснувати в ньому католицька парафія в 1590 г. Але тільки в 1614 р, за рішенням Н. Семашко, був побудований парафіяльний Троїцький костел. За час свого існування костел кілька разів руйнувався і відновлювався. Вперше він був спалений в 1649 р, коли Тучин був захоплений 6-тисячне загоном козаків М. Кривоноса. Але після підписання в 1667 р Андрусівського перемир`я і повернення цих земель Речі Посполитої, костел відновили. Багато років існування костелу залежало від шляхтичів Даниловичів, Лумірскіх, Валевських, яким він передавався у володіння разом з селом і які, потрібно відзначити, протегували костелу. Але знову страшні випробування випали на долю цієї культової споруди під час Другої світової війни. У зв`язку з гоніннями на віру до початку бойових дій костел вже не функціонував і використовувався як склад, а в роки війни - як укриття, спочатку для радянських, а потім і німецьких солдатів.
У повоєнні роки Троїцький костел ні відновлений. І, незважаючи на те, що цей костел внесений до реєстру архітектурної спадщини місцевого значення, згідно з висновками експертної комісії він не підлягає реставрації.
Преображенська церква - це старовинний дерев`яний храм, розташований в самому центрі села Тучин. Незважаючи на те, що ця церква на кам`яному фундаменті була побудована в далекому 1730, вона до цих пір є діючою. Свято-Преображенська церква є справжньою перлиною волинського народного зодчества. Для дерев`яного культового зодчества Поділля та Лівобережної України періоду 17-18 століть було характерно зводити святині у вигляді розділеного на три частини зрубу, який у своїй осі дуже нагадує корабель. Але на відміну від інших церков того часу, Преображенська відрізняється більш розвиненою зовнішньої пластикою. Кожен зруб храму неначе самостійно тягнеться вгору, де завершується власної восьмигранной главою.
Цікаво виглядає і колірне рішення Свято-Преображенської церкви. Її фасад пофарбований небесно-блакитною фарбою, покрівля же має темно-синій колір. Тільки середня частина зрубу і всі невеликі глави позолочені. Таким чином створено образ сонця, що знаходиться в оточенні світлих і темних хмар.
Церква розташована поряд з Тучинським парком, біля школи-інтернату.
Церква Святої Параскеви була побудована в 1900 році на місці знищеного вогнем древнього православного храму. Ось що засвідчують архіви Волинської єпархії (м.Луцьк): ”Храм Св.Параскеви. Побудовано у 1900 р. Дерев’яний. Маломісткий. Прихожан 1830 душ…є св., просф., просфорня. Дом св. сырой, холодный, надв. Постройки плохія. При Св. Параск. церкві 39 дес. Усадеб, 1200 к.с. на 28 дес., пах. З., сенокоса 7,7 дес. Приписана деревня Рисвянка в 7 в., в посел. церк.- прих. школа”.
Свято-Преображенська церква не переривала своєї роботи з моменту побудови. Інша доля судилася Свято-Параскевській. У 1959 році, коли було ліквідовано район, закрили й церкву. У 1991 році церква була реставрована і відновила службу Божу, перейшовши під юрисдикцію Київського патріархату.
Головною водною річковою артерією нашої місцевості є річка Горинь, що протікає вздовж Тучина. Через село протікає її притока - річка Зеленка, що ділить село на дві частини.
Річка Горинь належить до басейну Дніпра і є правою притокою річки Прип’ять. Річкова долина порівняно вузька, з високими крутими берегами. Розташування місцевості у помірному кліматичному поясі зумовило мішане живлення з перевагою снігового.
У водному режимі чітко виражена весняна повінь та зимова і літня межень.
Тривалість повені приблизно 1 місяць, це, як правило, кінець лютого-початок березня. Восени спостерігається незначне підняття рівня води.
Літня межень порушується інколи дощовими паводками, а зимова-відлигами. Для річки Горинь характерним є утворення льодового покриву, який настає з середини листопада і у суворі зими триває чотири місяці.
Річка Горинь - улюблене місце відпочинку жителів Тучина. На берегах Горині часто можна побачити рибалок. В річці водяться плітка, в’язь, лин, верховодка, лящ, карась. Рідше зустрічаються щуки, в’юни, окуні, судаки. Тихої літньої ночі на річці можна впіймати сома. За візуальними спостереженнями, кількість цієї риби у річці Горинь дещо зросла.
По берегах річки ростуть верби, черемуха, верболіз, створюючи справжні заростлі.
Найбільш багатий видовий склад рослин можна спостерігати в урочищі “Шкіндерівка”, що знаходиться на північній околиці Тучина.
Був створений у сімдесяті роки, з метою поливу культурного пасовища. Глибина ставка невелика, але тут водиться багато риби. Протягом року на березі ставка можна побачити багато людей, не тільки тучинців, а й приїжджих, що ловлять рибу.
Тучинський ставок швидко замулюється, заростає очеретом, рогозом, осокою, але це не заважає дітям та й дорослим купатися тут влітку. Це місце облюбували собі й лебеді, які кожної весни прилітають сюди. Тут можна гарно відпочити, любуючись дивними птахами.